Невіста Христова

\

Один з найгарніших образів любови Христа до Церкви, а також до поодинокого віруючого, головно посвяченої дівиці, вживаний у богословській й аскетичній літературі - це образ Церкви (або дівиці) - невісти Христової. \ Останнім часом можна помітити деякі сумніви, як цей образ найкраще передати українською мовою, оскільки в сучасних словниках відображене певне вагання, чи визнати в українській мові слово невіста, чи ні. З одного боку, лексема невіста є у СУМ-і та у ВТССУМ-і¹, а у НТСУМ-і та в ОСУМ-і вона відсутня. Важливо зауважити, що ті словники, які мають лексему невіста, подають і словосполучення Христова невіста². \ Така непевність, відбита у словниках (і ремарки розм., заст.), спонукує заміняти лексему невіста «новішим», «сучаснішим» словом - наречена Христова. \ Чи можна уважати слово наречена адекватним до цього вжитку? Думаємо, що ні. \ Цей образ (Йо. 3:29; Еф. 5:32) вказує на інтенсивну й інтимну любов між Христом і Церквою (віруючими), як і на опіку (з боку Христа) і на вірність (з боку Церкви), яких вона вимагає. Крім загального змісту подружньої любови, який присутній і в старозавітніх пророчих книгах, новозавітні тексти мають додаткову специфіку, яка походить від ікономії воплочення: задля Христового воплочення між Христом і Церквою виник такий тісний зв'язок, що вже подружня любов не є метафорою Христової любови, а Христова любов і поєднання з Церквою є взірцем подружньої любови (Еф. 5:25-32). Воплочення Христове, хоч і звершилось в історії в незбагненній повноті, ще очікує свого остаточного, есхатологічного звершення (Еф. 1:10; 1 Кор. 15:28). Тому образ Церкви-невісти є водночас повною реальністю й есхатологічним очікуванням. Те саме стосується любови посвяченої дівиці й Христа. \ У терміні невіста унікально поєднані усі ті аспекти: невіста - це та, яка очікує одруження, та, яка одружується, і та, якою Жених вже тішиться у весільній світлиці. Головний семантичний наголос є на завершеному поєднанні. \ Лексема наречена (як синонім слова заручена) обмежується рівнем очікування³. Таке слово не може бути образом повноти любови між Христом і Церквою. \ Хоч у СУМ-і не взято до уваги первісного богословського образу (Церква-невіста), а тільки похідний (посвячена дівиця-невіста), визнаємо слушність авторів у тому, що не наважились замінити Христову невісту на Христову наречену. \ ¹ В обох словниках те саме визначення: «Невіста: 1. розм. дівчина або жінка, яка одружується. // Дівчина, яка осягла шлюбного віку, або дівчина стосовно до того, з ким має одружитися». \ ² «Христова невіста: заст. - про черницю, монахиню». \ ³ СУМ та ВТССУМ подають однаково: «Наречений: чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружуватися. Наречені: чоловік і жінка, які збираються одружуватися». «Заручатися: ставати нареченою або нареченим».